Слався, мій Ісусе!
Сніг летить – не тане…
За сміялись гуслі
В Віфлеємськім стані.
Слався, Боже, слався!
Сніг ляга на землю…
Ти родився, Спасе,
Не в людській оселі.
Слався, Отче любий!
Білий сніг витає…
Чом же Сина люди
В серце не впускають?
ІІ
Заплету у гриву ночі
Срібні дзвоники.
Розвіває зимний вітер
Співи ангельські…
Хай звучать слова пророчі!
Молитовники
Сіють в чорне поле світу
Вість Євангельську.
Запалю в віконці темнім
Свічку-зірочку…
У Ісуса-немовляти
Очі райдужні.
Щоб на вітрі не отерпли співи діточок,
Буду Господа благати
Словом вранішнім.
ІІІ
Не стану обертатися в «Учора» -
Там гори!
Там холодно і темно без любові,
Без крові
Христової, невинної, святої…
Не стану жити завтрашнім стрічанням,
Вінчанням.
У «Завтра» будуть інші таємниці
І лиця,
Гарячі посмішки, образ бездушних криця.
Спасибі, Боже, за оці хвилини,
За днину,
За те, що є «Сьогодні» День спасіння,
І сіни
Прочинено – Дитя лежить на сіні.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Мы Зажигаем Сердцами – Звёзды - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) Человеческое Сердце, Живет Вечно, вне зависимости от Времени, от Окружающей Реальности и Быстротечности Мироздания, ибо оно Сотворено не из физической, а из Духовной Небесной Материи, не подверженной Ни Тлену, Ни Разложению… и является Во Истину - Даром Создателя своим, пусть еще не разумным, но уже стремящимся познать Любовь и Истину Творения, Детям… тем Бесценным Даром, кое ни Купить, Восхитить, ни Возжелать иному…, лишь Благодарно Приняв однажды, Дарить Достойным Во Все Века…
