Мої ви дорогі, брати і сестри, жони і мужі!
Всі ті, хто у Христі! Всі ті,
Хто бувши немовлятами зросли!
Зросли у Господі, у пізнанні Того,
Хто вічною любов’ю полюбивши,
Віддав за нас Єдинородного Свого, за наші душі гинучі,
Але обмивши, очистивши нас, відродивши,
Він дарував життя – життя нетлінне….
А також діти і великі, і малі
Всі ті, хто дивлячись на нас зростають.
І, дяка Богу, що зростають в пізнанні Того,
Хто і за них був розп’ятий і вмер, але воскрес…!
Воскрес і їм те благо здарувавши,
Щоб жити без гріха вони змогли.
І міцно, опираючись на Слово ставши,
Прославити враз Господа могли
Ми щиро віруємо в те, що час вже близько,
Той час, коли у славі наш Господь прийде.
Прийде судити і живих і мертвих,
Всіх тих людей, що у гріху знайде.
Той час прийде раптово, досить непомітно,
Але для деяких це буде вже кінець….
Кінець без Бога, але далі вічність. Без Нього…
Сумно? Правда? Та невже?!
Так, може хто і не повірить, але перед очима буде факт.
Обмежена людина вже ніщо не змінить,
І в вічності вже буде залишатись так...
А що до нас, до вибраних, коханих Богом!
Його дітей, потішених в Його чертогах.
Що нам робити? Зараз, в цей благословенний час?
Коли є їжа й інші блага, коли враз бачимо зневагу
Від нас самих, не тільки від мирян, які ще Господа не знають…..
Найперше, Друзі - це молитись! Молитись і благати нашого Отця.
Того, Хто Сина Свого не пожалів і дав нам заповідей Слово.
Про милість, милосердя і любов Його, які дає Господь без міри…
До нас нікчемних, грішних, але милих Богові людей.
Він може все: нам дати ревність, від сну нас пробудити,
І дати сил життя наше прожити нам без гріха…
Так, нам є тяжко і нелегко,
Та в цій борні на перехрестях,
Де зустрічаємо ми зло – глядіть на Бога!
На Отця, на Сина й на Святого Духа! Які всі Троє є Одно.
На їхню велич та красу нетлінну,
Бо може лише Бог незмінно
Нам дарувати перемогу цю над злом!
Мої, Ви, дорогі! Брати і сестри, жони і мужі!
А також діти і великі, і малі!
Не стійте, хто стоїть, а дійте!
Не стійте, хто стоїть – радійте!
Радійте! Тіштеся! Учіться і любіть!
Найперше Бога, потім ближнього свого
Того, хто потребує вашої турботи.
Служіть! Навчайтесь! Славте! Не цурайтеся свого!
Бо з нами Бог, а Він благословенний, всемогутній Вчитель!!!
Комментарий автора: Благодарю и славлю Господа за работу Духа Святого в моем сердце...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Против Троицы. (2008) - Сергей Дегтярь Это произведение рождалось тогда, когда я переосмысливал догмат троицы и хотел верить только в Единого Бога - Вс-вышнего. Я думал, что не могу и не хочу больше оставаться в противоречиях и не хотел разделяться в христианстве. Это было, наверное, подготовкой к тому, что в дальнейшем мне придётся покинуть христианство, чтобы не страдать за одних и не быть в противоречиях с другими. Ведь известно всем, что в христианстве много течений. Одни признают Бога в единственном числе, а другие - во множественном. В пятидесятничестве я впервые задумался кому нужно молится, а кому не следует. Но, так получалось, что я молился то одному, то второму, то третьему. Каждое из лиц претендовало на свою исключительность и божественность. Я боялся обидеть то одного, то другого, то третьего. Во мне была путаница. Я хотел, чтобы Бог был единственным, но, христианство преподносило непонятное учение о трёх лицах, но одном Боге. Я не хотел противоречий. Я думал, что должен быть Единственный Вс-вышний, но мне говорили, что Отец и Сын и Святой Дух - равны во всём, поэтому Я молился им, а не Ему. С 1996 года по настоящее время я изучил практически все конфесии в христианстве. Я двигался к Богу в познании всех трёх и в результате этого прошёл немало учений. Мне всё это так надоело, что сейчас я не хочу более думать обо всём этом.
Я больше не хочу говорить о Троице и лицах в ней. Мне нужен лишь один Вс-вышний. Пусть Он будет моим оплотом спасения в этом мире.
Я покинул христианство и больше не хочу в него возвращаться. В нём много противоречий. Лучше уж ощущать себя не знающим ничего, кроме Христа распятого, как говорил ап. Павел.
