Любишь ли меня ты, мама ?!
Задаёт вопрос сынок:
- Ну конечно, даже, если,
я усталой валюсь с ног !
И любить меня ты будешь,
Если взрослым стану я ?
-О, конечно ! Всех дороже -
Будешь ты, твоя семья !
Даже, если мне откроет,
Мой Спаситель Небеса,
То тебя, с любовью буду -
Ждать на Небе, у Отца !
Ты сыночек милый помни,
Что и мне нужна любовь...
Если старенькой я буду,
Помнить обо мне изволь...
Мама, милая, святая -
Не забуду я тебя !
Лучше всех на белом свете,
Ты родная, для меня !
Дай Господь, чтоб это было,
Как написано в стихе !
Мамы помнили о детях,
Детки мам любили, все !
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
