Ти зараз думаєш: о Боже,
Як мені жити й що робить?
Серце задумливо-тривожне:
По волі б Бога поступить.
Ти любиш Біблію читати,
Й молитися завжди спішиш.
Не міг Господь не промовляти.
Чому невір’ям ще грішиш?
Він вже казав як маєш діять,
І знаєш, що треба змінить.
О, досить, перестань вже мріять,
Стань вірою по Слову жить!
Довірся голосу надії,
І підкорись святим Словам.
Знай, не затоплять човен хвилі,
Як ним Христос керує сам.
Пора прокинутись, час встати!
“Не сильний я...” Сила в Христа!
Бажає Він тебе підняти,
Щоб славилось Ім’я Отця.
Згадай слова, що чуло серце,
Як на колінах ти стояв.
“Впаде святий, та підійметься”, —
Це в Біблії мабуть читав.
Згадай: чим серце запалилось,
Від слів яких горів вогонь?
Сильніше, пам’ятаєш, билось,
Як їв з Ісусових долонь?!
Сьогодні пригадай ті миті,
Як розумів: це каже Бог.
“Прощати, каятись, любити..!”?
Ти знаєш! Там були ви вдвох.
“Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, — нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно”. (Біблія, Михея 6:8)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
В звездной круговерти - Людмила Солма *) Примечание в пояснение:
Вечером, после радостно предпраздничной беготни сумбурно уходящего года... присела с любимой книгой "Серебряный век русской поэзии"... в уютное кресло - без какой бы то ни было определенно-авторской цели... по ТВ бубнились неутешительные новости - все прекрасно знают, как заканчивался этот високосный год... Открывая книгу на раз - попадаю на стихотворение З.Гиппиус... открывая её на два - читаю стихотворение А.Блока...
**) Примечание в дополнение:
Эти, так сказать поэтико-философские переклички, сложились внезапным экспромтом - мысль, невольно оттолкнувшись от словосочетания "плита могильная" в стихотворении З.Гиппиус, совершенно неожиданно выдала цельность моего первого стиха...
А отправной фразой следующего, моего же стихо-экспромта, так же нечаянно послужили следующие слова из стихотворения А.Блока: "Года проходят мимо..."
С кем из пишущих читателей не бывало такого? когда рождение стиха на поверхностный взгляд абсолютно не связано с твоей действительностью... но, возможно являются неким глубинным отзвуком волнующего всех - т.е. каждого из нас... как и самого автора - в именно такие нечаянные моменты раздумий... или осмыслений абстракно-обобщенной "жизненной круговерти".
Людмила Солма, 12 января 2009
